Зараз побачимо, про що йдеться:
Ну от, послухайте, будь ласка, а потім до обговорення.
Я свої зауваження тут продублюю, щоб зручніше було читачам, а далі подам і пропозицію.
Я ще не подививсь, але знаю, що від таких людей можна почути лише серйозні і, так би мовити, справжні думки. Йду дивитись.
1. Я думаю, що Україна не втрачає, а трансформує своє місце в світі. Від шароварної частини СРСР до повноцінної європейської держави. Ну нації, модерної і глобальної.
2. Інформпростір відкритий абсолютно. Питання в тому, чи людям цікаво. От ми ж зараз чуємо, бачимо - далі подивимось, чи буде багато переглядів. А державні канали - це путінізм.
3. Голосування в ФБ - це характеристика аудиторії.
4. Хейтери чи прибічники інших артистів мають бути протиставлені своїм прибічникам.
5. Етнічне (Радіоточка) буде мати свою аудиторію. Зрозуміло, що не молодь.
6. Пісня в Америці - це добре і це має бути. Але як далі той канал не розповість про політичну, економічну, соціальну культуру, то не буде цікавим. Має бути системно і збалансовано. Реп, зокрема, теж має бути поруч з етнічною чи фолк-музикою.
7. Дурнів мають зупиняти фахівці. Аргументами, це освіта народу.
8. Уявлення митця про політичне життя, думаю, повторюють радянську пропаганду: наша демократія народна, а на Заході - буржуазна...
9. Державні телеканали в минулому. Консервативні мають розвивати консерватори.
10. Є і пропозиція, зараз ми її оформимо.
Отже, пропозиція.
Я запрошую пана Анатолія додатись до редакції цієї газети. І ставити тут тексти, адресовані Будинкам творчості по всій країні.
Можна не додаватись як автору, бо писати статті, есеї - то, мабуть, не дуже звична робота для поета. Тоді можна у співдружності з паном Павлом роботи такі собі мікро-лекції (а чому мікро?), адресовані саме Будинкам творчості, я їх буду ставити тут сам. Питання в подальшому їх тиражуванні. Цей пост я поставлю по різних форумах сам і ми за тиждень чи два будемо мати певну кількість переглядів. Ну і, можливо, обговорень по тих форумах, де я повідомлення поставлю. Але...
Аби ми мали організацію консерваторів (партію?) чи волонтерів консервативного мистецтва (ГО Співдружність авторів?), то вони б могли ці лекції чи есеї тиражувати по містах і селах, по Будинках творчості, що є у них в полі зору. Наскільки мені відомо, консерватори в нас не надто активні: 1, 2, 3. Можна скористатись, залучити людей саме через пісню. Це все можливості. Для людей, не для держави, як держава буде повторювати радянські зразки "культурної політики", то в неї нічого не вийде. Ну суспільство ж вже не те, не готове воно слухати "старшого брата".
Далі буде.
Це я так думав, що буде, але поки що розмова згасла. Хоч тут 23 перегляди є. А я тоді згадав про народних артистів. Ну, наприклад, Франції. І, о диво! Це саме те, про що мені якось так ввижалось: консерватор, що згадує радянські часи, коли влада пестила народних артистів, а ті, в свою чергу, зосереджувались на вихованні народу у певному дусі.
Але, бачте, як воно виходить, то, може, пана Олега чи його знайомих попросити приєднатись до розмови? А ще знайти когось для газети Будинків творчості? Ну якогось молодого мистецтвознавця. Чи культуролога? Спробуємо.
Немає коментарів:
Дописати коментар