субота, 29 серпня 2020 р.

Навчальні програми

Так, навчальні програми різних гуртків Юних журналістів.

Багато цікавого.


Зацитую: 

Програмою передбачено проведення теоретичних та практичних занять. За результатами реалізації програми видається газета дитячого закладу, яка орієнтовно містить такі рубрики...


Це програма з Вільногірську і авторка Олена Левковець в потенційному контакті. Мені здалось, що це сама потужна і докладна з усіх навчальних програм, що я бачив. Так і мета ж яка: не зробити якусь там газетку для рідної школи, а вступити у профільний виш. Шкільна газета згадана, але тільки як предмет вивчення. А практично, мається на увазі, слухачі мають співпрацювати з реальними місцевими виданнями. Районкою, кажучи по-простому.


Програма компактна, все суттєве, як видається, в ній згадане, але "шкільна газета" або взагалі "газета" відсутня. Аж ось сюрприз:

Натисніть...

4. На урок. А у згаданому листі Міністерства був оцей текст.

Газета згадана лише у історичних довідках до тем. Шкільна не згадана. 

А от в тексті, що рекомендувало Міністерство, була "газета дитячого закладу". Як результат навчання за програмою. 

Авторки тексту С.Дзятко я не знайшов, а Олена Віталіївна є. Хоч і не в Фейсбуці, тобто в утрудненому доступі.


Тут Надія Чередник в контакті, а текст - то, я б сказав, не суто програма, а якась сага чи епос. З якої видно про просто таки кипучу діяльність спільноти. Але з газетою не дуже зрозуміло, не видно. Хоч є канали в Інстаграмі і ЮТюбі.


Це не програма, а дуже цікавий документ, звіт, в якому, зокрема, згадана і газета. "Очами дітей". Ну і гурток. Юлію Зінченко не знайшов. Шкода.

7.1 - 7.3 А в нашому форумі є ще три документи: миколаївський, сумський і від Ольги Левітової.

Миколаїв: 39 сторінок, шкільна газета згадана як мета, Ірину Василенко знайшов. І у Фейсбуці.

Суми: 14 сторінок, шкільна газета не згадана, Людмила Говійна поза зоною...

Ольга Левітова: 4 сторінки, шкільна газета як мета, Олену Левітову не знайшов.

Побіжне знайомство з тими програмами поставило три запитання чи подало три суттєвих враження, про які варто буде поговорити. А більш докладне знайомство з програмами це бажання зміцнило:

А. Методика

Видається, що всі програми орієнтовані виключно на традиційну технологію: лекція плюс практичні вправи. По-перше, чи це так насправді? По-друге, а що пропонується?

Б. Шкільна газети

В одних програмах є, в інших нема. То це вибір керівника Будинку творчості? Може й так, може це і правильно, адже навчальний заклад є сувереном в цьому питанні. За нашим законодавством. В його межах, звісно, але ж рішення за директором. Вкупі з педрадою.

А чому б не суміщати? Шкільну газету, в якій юний журналіст робить перші кроки, а потім вже і місцеву пресу, до неї ж не підеш з повідомленням, що Грицько знов написав контрольну на... В дорослій газеті це не тема. А в шкільній - головна: якість навчання. 

В. Вірус

Зрозуміло, умови пандемії висунули нові вимоги, їх треба врахувати. Якось. Взявши за основу наявні програми, а щось і додавши на вимоги часу.

Втім, познайомившись з цим досвідом докладніше, а потім ще подумавши про наші сучасні умови, не можна не звернути уваги на питання про дискусію як перспективний, актуальний метод навчання. Я не випадково почав про враження від програм саме з методики - це ж основа. То, може, треба переглянути?






Немає коментарів:

Дописати коментар