А до тої об'яви з'являється такий коментар:
А потім ми з БДЮТ, який є адміном цієї групи, ще про це поговорили в приваті.
І тут утворився певний ступор. Бо приват же не переповідають в групі, адже це було б неетично. А як продовжити обговорення за участі пані Юлії Соломської, що поставила лайк? Як поділитись аргументами БДЮТ з іншими учасниками групи - їх 110.
Буду вмовляти БДЮТ перейти на публічний рівень і подати свої аргументи за і проти вже для групи, а не тільки для автора коментаря. Тоді в нас вийде загальна (!) конструктивна (!!) розмова про ту майбутню газету. І цей текст перепишемо - велика зручність електронної преси: вона може бути абсолютно актуальна, застарілі тексти можна правити згідно з новими умовами життя. Фундаментальна, між іншим, річ. Ну ви можете уявити собі, щоб раніше таке було можливо? А тепер це дуже легко і просто.
І що ви думаєте? Той адмін взяв і видалив повідомлення. Разом з тим ососружним коментатором. Ну...
Небажання розмовляти, обговорювати, шукати спільну позицію - це, між іншим, початок конфронтації, поборення, ворожнечі. Ні? А війна з чого починається? Чи революція. В багатьох же за радянським вихованням до революцій позитивне ставлення, бо вони герої, революціонери. А треба будувати, а не поборювати.
Я щиро сподіваюсь, що ми з БДЮТом продовжимо розмову про газету для Будинку творчості. І не тому, що якийсь начальник її (чи його) до того примусить, зателефонує. Ні, тому, що відбудеться перший крок до порозуміння, який полягає, звісно, в тому, щоб слухати, думати і відповідати. А не відключати комунікацію.
---
Результати такі:
А текст був такий:
От така прикра подія:
https://tvor-osob.blogspot.com/2021/08/blog-post_25.html
Ніхто не хоче показати баштанцям газету свого Будинку творчості? Ну щоб переконати їх на прикладі, що, мовляв, це діло цілком реальне.
https://tvor-osob.blogspot.com/2021/08/blog-post_25.html
Ніхто не хоче показати баштанцям газету свого Будинку творчості? Ну щоб переконати їх на прикладі, що, мовляв, це діло цілком реальне.
Немає коментарів:
Дописати коментар