Була нагода познайомитись з полтавським досвідом. Ось він на сайті (тут можна побачити зокрема і план роботи), а ось акаунт. Так, не сторінка, а саме персональній акаунт. Що не згаданий на сайті, це треба виправити. Але про це ще поговоримо.
Втім, принагідно не можна тут не згадати, що в Полтаві є ще дві академії: мистецька і християнська. Природне партнерство? Може бути. Але то поки відставимо, берімося за справу. В чому вона буде полягати? Для початку почитаємо:
1. Що є
Я взявся читати все це, щоб зрозуміти, як так виходить, що в Академії нема офіційної сторінки, а при ній - десятка груп, присвячених окремим гурткам?
2. Що пропонується
Отже, прочитав і пересвідчився багато разів в тому, що таки потрібна сторінка. Ба більше, цілком зрозуміла базова структура кластеру:
- власне сторінка під орудою адміністрації чи методичної групи Академії;
- і окремі групи для кожного гуртка чи напрямку.
Для початку варто взяти три відділення, а з часом вони можуть розділятись, саме життя покаже доцільність такого процесу децентралізації, його напрямки і межі.
3. Як рухатись. І кому?
Тепер треба подумати про процес реалізації цієї структури, порядок, в якому потрібно ті групи запускати чи формувати. Тематичну групу від сторінки Академії (як ми вже домовились, для початку для трьох її відділень) формує бригада. Можна сказати робоча група. У складі:
- педагога - керівника відповідного напрямку;
- учня - члена гуртка;
- і одного дорослого - умовно "батька".
Чому умовно? Тому що це може бути і не реальний батько когось з учнів-членів гуртка. Це може бути просто фахівець відповідної галузі (агроном, економіст, програміст тощо), готовий працювати з юними академіками. У якого, може, раніше були діти, а може ще будуть пізніше, не в цьому діло. Діло в тому, щоб батьки брали участь в роботі цього проблемного форуму. А їхню верству має хтось презентувати в адміністрації групи. Хто там в них буде адмін, а хто модератор, то вони вже нехай вирішують самі (про консенсусне управління чули?). А науковець? О, ну це було б супер. Втім, чи варто цього сподіватись? Але треба спробувати.
Бригада подає до адміністрації сторінки концепцію роботи свого форуму. І одержує (після обговорення) благословення, тобто адмін сторінки створює групу з відповідною назвою, а бригада стає в тому форумі адміністрацією.
Можна подумати, що першими тут скористаються нагодою опанувати нові форми роботи словесники, журналісти, суспільствознавці? Чи програмісти? Подивимось.
4. Рушили?
Для початку треба показати цей текст педагогам. Хтось с них, зрозуміло, має взяти на себе адміністрування сторінки? Після фундаментального обговорення всіх деталей пропозиції (помітили там на сторінці групу Розвиток?) і відповідного рішення директора навчального закладу. Звісно, деталі важливі. Настільки, що вони можуть заважати побачити головне, ідею. Яка видається абсолютно слушною. Втім, побачимо.
До речі, перша гіпотеза стосовно того, чому у Академії нема сторінки, вже є: тому, що директор поза Фейсбуком. Відтак, для того, щоб змінити ситуацію, треба вмовити пані Тамару (і пані Лідію) до Фейсбуку долучитись. А зробити це можна тільки шляхом поважної, серйозної аргументації, якої вони дотепер, можна уявити, не мали.
Сформулювати задачу - вже наполовину вирішити, чи не так? Ну, юні академіки про це знають, то треба добряче подумати, щоб ту аргументацію підготувати. Відомо, що краще один раз показати, ніж десять раз розказати - це вже зроблено. Але обмежитись одним показом прикладів не можна. Треба таки словесну (чи вербальну) аргументацію підготувати. Аби ж було що обговорювати, бо як інакше рушити?
5. Аргументація і педрада
Ну от, аргументація готова. Треба сказати, що я пропонував цей текст місцевим ЗМІ - не зацікавились. Ну, це поки що, може з часом стануть партнерами сторінки. А наш план дій такий: проводимо дистанційну педагогічну нараду Академії. Кожен з педагогів (хто є у Фейсбуці), одержує запрошення:
а) познайомитись з пропозиціями щодо Фейсбук-сторінки;
б) оцінити ідею як таку і її окремі деталі (зрозуміло, в форумі Розвиток);
в) залучити до Фейсбуку одного зі своїх колег, що поки що не можуть взяти участь в дистанційній нараді.
Аргументація має 63 перегляди, але ніхто на пропозицію не пристав. Ну взяти участь у педагогічній раді. Хоч кілька педагогів погодились мати зі мною дружні стосунки. То що далі? Потрібен приклад, так же? Подумаємо тепер над цим.
Подумали, але без відчутного результату, хоч коло моїх друзів на Полтавщині ще трохи збільшилось. Відтак ця істрія добігла свого кінця. Звісно, на певному відтинку чи на певній фазі розвитку наших уявлень про дистанційну освіту чи інформатизацію чи діджиталізацію освітніх закладів. Життя триває, люди змінюються. А пропозиція для полтавчан залишається актуальною, в будь-який час можна до неї звернутись.
Немає коментарів:
Дописати коментар