Ну от, маємо новий жанр. Ладно, нехай не самостійний жанр, а спосіб участі в семінарі. Спробуємо підійти до питання системно. Для цього зробимо огляд текстів, що маємо в активі, а дещо і процитуємо. Звісно, маючи на меті пошуки тої чи іншої спільної платформи і (увага!) плану подальших спільних дій в тому чи іншому напрямку. Наприклад, в запуску шкільної газети в одному зі закладів освіти. Марганцю? Не обов'язково, як знайдемо інтерес з боку інших регіонів, то й чудово, ми ж в Інтернеті - відстані для нас не існують. Ну все, рушаємо.
1. Програми
Це чотири тексти, що подають програми для роботи Гуртка юних журналістів. Не дистанційно, в приміщенні Будинку. Будемо сподіватись, що це чудова вихідна позиція для того автора, який у майбутньому спробує зробити програму саме для дистанційного курсу. Сьогодні вона існує в зародковому варіанті. А потрібна? Без сумніву. Це ж теорія, а як без неї!
2. Олена Черненко
2.1 Вступ і далі Мета, Завдання
Абсолютно підтримую.
2.2 ПідготовкаУточнимо: не професійної, то занадто, ми ж не маємо на увазі можливість юних журналістів працювати за гроші в дорослих ЗМІ. Давайте скажемо "певної" і зробимо висновок: корінне питання чи корінний процес у запуску газети - це навчання майбутніх учасників проекту, членів редакції. Що складається з теорії (див. п.1) і практики (про це далі).
2.3 Кореспонденти
Так виникає кореспондентська мережа: ті, хто здатні поставляти інформацію, надсилати ілюстрації, статті, тощо.
Нема сумніву, що сьогодні такі кореспонденти шкільної газети мають бути представниками класів. Чи факультативів, творчих гуртків. А може спортивних команд, волонтерських проектів тощо. Спільнот. А батьки? А вчителі? А це взагалі газета дитяча чи загальна?
2.4 Обладнання, фінансування, видання як зареєстрований ЗМІ
Ой, та навіщо! Як відмовитись від паперового варіанту (давайте це зробимо для початку), то нічого цього не треба. Будь-який гаджет задовольнить потреби будь-якого члена редакції, як зосередитись на Інтернет-виданні. А коли воно вже задихає "повними грудями", то тоді можна буде подумати і про паперовий варіант, чого ж ні.
Створення шкільного прес-центру.
Я б тут уточнив: редакції. Згадаймо, ми погодились з тим, що головний процес - це навчання. Або іншими словами "карди вирішують все". Маючи редакцію, колектив, спільноту навчених, будемо мати газету. Навіть в віртуалі, без приміщення і вивіски "Прес-центр". Так, а може не завадить і це? Чого ж ні, як буде вже редакція, то знайдеться для неї і приміщення. З відповідними аксесуарами: великим столом для редактора, шкіряними кріслами для провідних авторів, кава-машиною тощо.
2.6 Практика
У даній ситуації потрібна індивідуальна робота, тому що редакція являє собою строкату картину: школярі вчаться у різних класах, мають різний рівень культурного розвитку.
Про теорію як першу частину навчання юних журналістів ми вже говорили (п. 2.2), тепер про практику. Дійсно, як це має виглядати? Дуже просто: пости в групу власного класу або власний блог, відкритий згідно з особистим інтересом до тих чи інших тем, факультативних занять. Ну а далі вже і на полосу шкільної газети. А газети класу? А є в класах газети? Але то інше вже питання: з чого починати - с загальної газети і філій в класах, чи почати в класах, а потім дійти до загальної шкільної? Але щодо практики юних журналістів все ясно: починати треба з першого дня.
Тут мій новий жанр дав слабину: не знаю, що цитувати, на що відповісти і як саме. Живий досвід, реальне життя, кожен з нас, дорослих, зітхне і щось згадає. Потім погляне, умовно кажучи, ні дітей, що навчились і стали на ноги, візьме до уваги щодо своїх власних.
Ну і тепер про можливий план дій. Ось варіант. Далі буде.
Немає коментарів:
Дописати коментар